Що робити, якщо тепла не буде?
Про все це в новому проекті 21 каналу «На часі» йшлося в розмові з заступником голови правління з постачання та обліку газу ПАТ «Закарпатгаз» Вікторією Томинець.З оптимізмом – у зиму
– Вікторіє Василівно, буквально днями прем’єр-міністр України їздив у Словаччину підписувати угоду про поставки реверсного газу. То з яким сьогодні газом Закарпаття – українським чи закордонним?
– Насамперед хочу заспокоїти всіх мешканців області, додати їм оптимізму в цей складний час: думаю, що спільними зусиллями як населення, так і юридичних осіб ми впораємося з нелегким завданням – опалювальним сезоном у осінньо-зимовий період.
Відповідаючи на питання щодо реверсу, скажу: це чудово, що технологічно ми готові до такого процесу. Це найголовніше, бо можна мати ресурс газу, можна мати контракти, але не мати можливостей, як їх втілити технічно. Тож наша головна перевага – це технологічна складова. Що таке словацький чи якийсь інший газ? Існує Єдина газотранспортна система України, до якої надходять усі ресурси – як із власного видобутку, так і з імпорту. Якщо ж відповідати, яким газом користуємося, то я можу говорити сьогодні тільки про Закарпатську область і посилатися лише на ті документи, якими володіє наша компанія. Це доведені оператором НАК «Нафтогаз України» ліміти, де прописано, що газ для населення краю – власного видобутку. Ось ми його й використовували протягом літнього періоду. Для всіх інших суб’єктів (юридичні особи, бюджетні організації, релігійні громади) передбачене імпортоване блакитне паливо. Так, Росія припинила нам постачати газ, але є й інші імпортери. Окрім того, є підземні сховища. Так само є газ, закачаний раніше. Тож цим усім ми закриваємо нинішні потреби. Хочу сказати, що ми вже більше двох місяців перебуваємо в таких умовах, проте область не відчула цього на собі, ми повною мірою забезпечені паливом.
– Але ми всі готуємося до опалювального сезону, тож що нас чекає взимку? Споживання газу зросте, і чи вистачатиме нам визначених лімітів? Щоб раптом у розпал морозів не вимкнулися котли…
– Весь наявний ресурс уже сьогодні прорахований до кінця опалювального сезону по Україні. Всі розуміємо, що є Закарпаття, є інші регіони, а є стала система функціонування ринку природного газу й система його безпеки. Тож для кожної області виділені конкретні ліміти. Так, згідно з постановою уряду, Закарпаття має щомісяця використовувати для бюджетних установ чи будь-якої іншої категорії споживачів певну кількість блакитного палива. Коли ми наклали ці цифри на фактичне споживання торік по категоріях, то вийшло так: аби вся система функціонувала належним чином, потрібно кожній бюджетній установі економити щомісяця 10% від факту минулого року. Промисловості, суб’єктам підприємницької діяльності та підприємствам, які виробляють теплову енергію, необхідно заощаджувати 30% газу щомісяця до кінця опалювального періоду. Населенню, незалежно від пониження температури, слід утриматися на рівні минулого року.
– Як бути школам, садочкам?
– Об’єкти соціальної сфери – ті ж садочки чи школи – мають заощадити 10%. Обласна та районні влади готують проекти, яких, до речі, чимало, аби частину таких закладів перевести на альтернативні джерела енергії.
– Насамперед хочу заспокоїти всіх мешканців області, додати їм оптимізму в цей складний час: думаю, що спільними зусиллями як населення, так і юридичних осіб ми впораємося з нелегким завданням – опалювальним сезоном у осінньо-зимовий період.
Відповідаючи на питання щодо реверсу, скажу: це чудово, що технологічно ми готові до такого процесу. Це найголовніше, бо можна мати ресурс газу, можна мати контракти, але не мати можливостей, як їх втілити технічно. Тож наша головна перевага – це технологічна складова. Що таке словацький чи якийсь інший газ? Існує Єдина газотранспортна система України, до якої надходять усі ресурси – як із власного видобутку, так і з імпорту. Якщо ж відповідати, яким газом користуємося, то я можу говорити сьогодні тільки про Закарпатську область і посилатися лише на ті документи, якими володіє наша компанія. Це доведені оператором НАК «Нафтогаз України» ліміти, де прописано, що газ для населення краю – власного видобутку. Ось ми його й використовували протягом літнього періоду. Для всіх інших суб’єктів (юридичні особи, бюджетні організації, релігійні громади) передбачене імпортоване блакитне паливо. Так, Росія припинила нам постачати газ, але є й інші імпортери. Окрім того, є підземні сховища. Так само є газ, закачаний раніше. Тож цим усім ми закриваємо нинішні потреби. Хочу сказати, що ми вже більше двох місяців перебуваємо в таких умовах, проте область не відчула цього на собі, ми повною мірою забезпечені паливом.
– Але ми всі готуємося до опалювального сезону, тож що нас чекає взимку? Споживання газу зросте, і чи вистачатиме нам визначених лімітів? Щоб раптом у розпал морозів не вимкнулися котли…
– Весь наявний ресурс уже сьогодні прорахований до кінця опалювального сезону по Україні. Всі розуміємо, що є Закарпаття, є інші регіони, а є стала система функціонування ринку природного газу й система його безпеки. Тож для кожної області виділені конкретні ліміти. Так, згідно з постановою уряду, Закарпаття має щомісяця використовувати для бюджетних установ чи будь-якої іншої категорії споживачів певну кількість блакитного палива. Коли ми наклали ці цифри на фактичне споживання торік по категоріях, то вийшло так: аби вся система функціонувала належним чином, потрібно кожній бюджетній установі економити щомісяця 10% від факту минулого року. Промисловості, суб’єктам підприємницької діяльності та підприємствам, які виробляють теплову енергію, необхідно заощаджувати 30% газу щомісяця до кінця опалювального періоду. Населенню, незалежно від пониження температури, слід утриматися на рівні минулого року.
– Як бути школам, садочкам?
– Об’єкти соціальної сфери – ті ж садочки чи школи – мають заощадити 10%. Обласна та районні влади готують проекти, яких, до речі, чимало, аби частину таких закладів перевести на альтернативні джерела енергії.
Не «газувати», а економити
– Багато говориться про те, що завдяки переходу Закарпаття з централізованого на автономне теплозабезпечення вдалося багато зекономити. Чи так це?
– Так, приклад Закарпаття показовий і суттєво відмінний від інших регіонів, бо вивільнення й збереження ресурсів у нашій області триває вже впродовж 7-8 років. Якщо в цифрах, то близько 200 млн кубів газу становить ско¬ро¬чення споживання з 2005 до 2013 року. Себто область у 2013-му використала на 23% менше газу, ніж у 2005-му. Основним стимулом для такого скорочення стали ціни: до 2007 року вартість газу для населення практично не змінювалася протягом десятиліття. Опісля, як відомо, розпочалася криза, відповідно, з’явився новий підхід до формування тарифів. І населення почало замислюватися над способами економії й масово переходити на «автономки». Але це не єдиний фактор: у той час багато великих промислових підприємств перейшли на власні джерела опалення: приміром, лісокомбінати – на відходи свого виробництва. Ще приклад: у 2005-му 16% обсягів споживання газу в області займали «тепловики», нині ця цифра ледь сягає 0,2%. Увесь цей комплекс дав нам економію близько 25% споживання. Так, перехід на індивідуальне опалення відбувався дещо хаотично – люди були поставлені в умови, коли тепло не подавалося або подавалося неякісно, тож залишався вибір – сидіти родині без тепла чи встановлювати «автономки». Оскільки процес відбувався спонтанно, то часто-густо системи опалювання встановлювали неправильно, з порушенням техніки безпеки тощо. У підсумку нині ба¬га¬то котлів не введені в експлуатацію й офіційно не зареєстровані. Протягом останніх двох років ми багато в цьому напрямі зробили, чимало людей привели до ладу свої документи й технічну сторону у відповідність до вимог правил техніки безпеки й державних будівельних норм. Але, на жаль, не всі.
– Ви дуже добре сказали про ціни, котрі стимулюють до економії. Люди, звісно, хочуть заощаджувати й надалі. То як їм це зробити?
– Звичайно, на економію впливає багато факторів. Треба врахувати й сімейний достаток, і умови, в яких конкретна родина проживає. Якщо є можливості, то треба підходити до цього в комплексі. Так, якщо не утеплені вікна, то слід першочергово зайнятися цим. Хтось більш забезпечений може утеплити фасад свого будинку. Хтось звик до комфортної температури 24–26 градусів, але ж можна жити й при 21–22о? А це суттєва економія. Можу порадити ще один ефективний, але недорогий засіб. Усі знайомі з системами клімат-контролю: виставляється потрібна температура на будь-який час доби, адже, приміром, коли ви вдома – має бути тепліше, коли ні – сенсу «кочегарити» нема. Автоматика регулює задану температуру й не потребує посиленої уваги. Я особисто поставила клімат-контроль минулого року, і єдине, за чим шкодую, – що не зробила цього раніше. За рік моя родина зекономила близько 25% газу. І грошей.
– Так, приклад Закарпаття показовий і суттєво відмінний від інших регіонів, бо вивільнення й збереження ресурсів у нашій області триває вже впродовж 7-8 років. Якщо в цифрах, то близько 200 млн кубів газу становить ско¬ро¬чення споживання з 2005 до 2013 року. Себто область у 2013-му використала на 23% менше газу, ніж у 2005-му. Основним стимулом для такого скорочення стали ціни: до 2007 року вартість газу для населення практично не змінювалася протягом десятиліття. Опісля, як відомо, розпочалася криза, відповідно, з’явився новий підхід до формування тарифів. І населення почало замислюватися над способами економії й масово переходити на «автономки». Але це не єдиний фактор: у той час багато великих промислових підприємств перейшли на власні джерела опалення: приміром, лісокомбінати – на відходи свого виробництва. Ще приклад: у 2005-му 16% обсягів споживання газу в області займали «тепловики», нині ця цифра ледь сягає 0,2%. Увесь цей комплекс дав нам економію близько 25% споживання. Так, перехід на індивідуальне опалення відбувався дещо хаотично – люди були поставлені в умови, коли тепло не подавалося або подавалося неякісно, тож залишався вибір – сидіти родині без тепла чи встановлювати «автономки». Оскільки процес відбувався спонтанно, то часто-густо системи опалювання встановлювали неправильно, з порушенням техніки безпеки тощо. У підсумку нині ба¬га¬то котлів не введені в експлуатацію й офіційно не зареєстровані. Протягом останніх двох років ми багато в цьому напрямі зробили, чимало людей привели до ладу свої документи й технічну сторону у відповідність до вимог правил техніки безпеки й державних будівельних норм. Але, на жаль, не всі.
– Ви дуже добре сказали про ціни, котрі стимулюють до економії. Люди, звісно, хочуть заощаджувати й надалі. То як їм це зробити?
– Звичайно, на економію впливає багато факторів. Треба врахувати й сімейний достаток, і умови, в яких конкретна родина проживає. Якщо є можливості, то треба підходити до цього в комплексі. Так, якщо не утеплені вікна, то слід першочергово зайнятися цим. Хтось більш забезпечений може утеплити фасад свого будинку. Хтось звик до комфортної температури 24–26 градусів, але ж можна жити й при 21–22о? А це суттєва економія. Можу порадити ще один ефективний, але недорогий засіб. Усі знайомі з системами клімат-контролю: виставляється потрібна температура на будь-який час доби, адже, приміром, коли ви вдома – має бути тепліше, коли ні – сенсу «кочегарити» нема. Автоматика регулює задану температуру й не потребує посиленої уваги. Я особисто поставила клімат-контроль минулого року, і єдине, за чим шкодую, – що не зробила цього раніше. За рік моя родина зекономила близько 25% газу. І грошей.
Про тарифи й субсидії
– З вересня знову зросли ціни на газ. Для кого і наскільки?
– Торік ціна на газ із транспортуванням, постачанням тощо склала 4721,50 грн за тисячу кубометрів. Але поточного року вона кілька разів змінювалася, і з 1 вересня знову зросла на 3%, щоправда, лише для суб’єктів господарювання, і тепер вона складає 6464,62 грн за тисячу кубів. Ця зміна відбулася виключно за рахунок зростання курсу валют. Тому не можу сказати, чи буде змінюватися ціна для суб’єктів господарювання, бо ж валютний ринок непередбачуваний. Що стосується населення, ціна у нас була незмінною з 2010 року й до 1 травня 2014-го. Відтак відбулося підвищення в середньому на 50%. Щоб не називати конкретні суми, бо всі знають, що існують категорії, залежно від кількості споживання газу на рік тощо, скажу: якщо сім’я в середньому з трьох чоловік сплачувала на рік близько 2 тис. грн, то зараз платитиме 3 тисячі. Це мова про приватний сектор. У квартирах менше – до 1,5 тис. грн на рік.
– Чи очікується нове підвищення ціни на газ для населення? З одного боку, це забороняє державна політика, з іншого – ситуація може виявитися непередбачуваною…
– У березні з’явилася постанова, в якій ідеться про вдосконалення державної політики врегулювання ціни на природний газ до 2017 року. Саме доти триватиме поетапне підвищення ціни. Ми не знаємо, які будуть закупівельні ціни навіть у короткостроковому періоді. Але що таке регулювання цін для населення? Сьогодні всі чують: 1000 кубометрів імпортованого газу коштує 380 доларів, а населення наразі сплачує близько 30 – 40% від закупівельної вартості. Себто різниця субсидується державою Національній акціонерній компанії, із ресурсу якої забезпечується населення. Так, цією постановою передбачено, що всі міністерства – і соціальної політики, і економіки, і фінансової політики – до 2017 року поступово повинні вживати таких заходів, щоб були захищені всі верстви населення й усі могли так чи інакше повною мірою оплачувати своє споживання газу відповідно до середньозваженої закупівельної ціни, тобто собівартості. І першим етапом цього плану стало підвищення ціни з 1 травня. Чергове зростання тарифів планується з 1 травня 2015-го, і так далі.
– Вікторіє Василівно, чи користується населення субсидіями, щоб розраховуватися за газ?
– На жаль, Закарпаття вирізняється тим, що користувачів субсидій у нас надзвичайно мало порівняно з іншими регіонами. Не можу коментувати, чому так стається, це не моє питання. Але хотіла б додати, що, крім субсидій, із липня цього року через подорожчання «комуналки» запрацював механізм (про що є постанова уряду) компенсації різниці в оплаті комунальних послуг «по-новому» й «по-старому». Із цього приводу є багато дзвінків – люди наразі не розуміють, як це діє. Так ось, на субсидію це ніяким чином не впливає. Компенсація ж різниці в цінах, які діяли до і після подорожчання, працює так: існує прожитковий мінімум для сім’ї, приміром 4 тисячі, а сукупний дохід родини – 3,5 тис. грн. Автоматично вона має право на цю компенсацію. Потрібно звернутися в органи соцзахисту, там вирахують, скільки сім’я платила до й після подорожчання за комунальні послуги, а різницю їй компенсують.
– Що ж, будемо сподіватися, що зима для всіх нас буде теплою. Щиро дякую за розмову!
– Торік ціна на газ із транспортуванням, постачанням тощо склала 4721,50 грн за тисячу кубометрів. Але поточного року вона кілька разів змінювалася, і з 1 вересня знову зросла на 3%, щоправда, лише для суб’єктів господарювання, і тепер вона складає 6464,62 грн за тисячу кубів. Ця зміна відбулася виключно за рахунок зростання курсу валют. Тому не можу сказати, чи буде змінюватися ціна для суб’єктів господарювання, бо ж валютний ринок непередбачуваний. Що стосується населення, ціна у нас була незмінною з 2010 року й до 1 травня 2014-го. Відтак відбулося підвищення в середньому на 50%. Щоб не називати конкретні суми, бо всі знають, що існують категорії, залежно від кількості споживання газу на рік тощо, скажу: якщо сім’я в середньому з трьох чоловік сплачувала на рік близько 2 тис. грн, то зараз платитиме 3 тисячі. Це мова про приватний сектор. У квартирах менше – до 1,5 тис. грн на рік.
– Чи очікується нове підвищення ціни на газ для населення? З одного боку, це забороняє державна політика, з іншого – ситуація може виявитися непередбачуваною…
– У березні з’явилася постанова, в якій ідеться про вдосконалення державної політики врегулювання ціни на природний газ до 2017 року. Саме доти триватиме поетапне підвищення ціни. Ми не знаємо, які будуть закупівельні ціни навіть у короткостроковому періоді. Але що таке регулювання цін для населення? Сьогодні всі чують: 1000 кубометрів імпортованого газу коштує 380 доларів, а населення наразі сплачує близько 30 – 40% від закупівельної вартості. Себто різниця субсидується державою Національній акціонерній компанії, із ресурсу якої забезпечується населення. Так, цією постановою передбачено, що всі міністерства – і соціальної політики, і економіки, і фінансової політики – до 2017 року поступово повинні вживати таких заходів, щоб були захищені всі верстви населення й усі могли так чи інакше повною мірою оплачувати своє споживання газу відповідно до середньозваженої закупівельної ціни, тобто собівартості. І першим етапом цього плану стало підвищення ціни з 1 травня. Чергове зростання тарифів планується з 1 травня 2015-го, і так далі.
– Вікторіє Василівно, чи користується населення субсидіями, щоб розраховуватися за газ?
– На жаль, Закарпаття вирізняється тим, що користувачів субсидій у нас надзвичайно мало порівняно з іншими регіонами. Не можу коментувати, чому так стається, це не моє питання. Але хотіла б додати, що, крім субсидій, із липня цього року через подорожчання «комуналки» запрацював механізм (про що є постанова уряду) компенсації різниці в оплаті комунальних послуг «по-новому» й «по-старому». Із цього приводу є багато дзвінків – люди наразі не розуміють, як це діє. Так ось, на субсидію це ніяким чином не впливає. Компенсація ж різниці в цінах, які діяли до і після подорожчання, працює так: існує прожитковий мінімум для сім’ї, приміром 4 тисячі, а сукупний дохід родини – 3,5 тис. грн. Автоматично вона має право на цю компенсацію. Потрібно звернутися в органи соцзахисту, там вирахують, скільки сім’я платила до й після подорожчання за комунальні послуги, а різницю їй компенсують.
– Що ж, будемо сподіватися, що зима для всіх нас буде теплою. Щиро дякую за розмову!
Наталія Петерварі, "Закарпатська правда"
Немає коментарів:
Дописати коментар